Ліберальний націоналізм за Цезарем |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » Ліберальний націоналізм за Цезарем » Мистецтво » Анна Багряна "СУЦВІТТЯ СЛІВ"
О подружко! Аби ж то я могла
Віддати часточку тобі своєї долі,
Не тільки б долю - серце віддала,
Щоб тільки ти не відчувала болю.
Я б полетіла до самого Бога
Просити, щоб тебе благословив.
Пробач мені, та я не маю змоги,
Лише затертих кілька маю слів.
9.04.2000
ПОСЛУХАЙ КАЗКУ
Послухай казку, сповнену любові,
Вона - навколо, не шукай її,
Вона - у думці, в образі, у слові,
У погляді твоїм і у душі твоїй.
Далеко в хмарах - незбагненно суть велика,
В травичці й квіточці - живі серця,
Весь світ суцільний - небо, поле, ріки, -
Ось казка чарівна, якій нема кінця!
Облиш свою буденщину суєтну,
Полинь у казку, розчинись у ній,
Хай серце на всю міць співа сонети
І прославляє все прекрасне на землі!
Забудь про те, що є у світі туга,
Її нема. Це все - омана лиш.
Нічого не бери й рушай. Нагода друга
Навряд чи буде. Тож лети скоріш!
4.12..2000
ФІЛОСОФІЯ
Вже начиталась філософії.Тепер
Я намагаюся збагнути власну душу,
Я з труднощами очищатись мушу,
Аби хто інший мою шкіру не роздер.
Крізь терни, кажуть, до зірок. Я вірю.
Та все ніяк тих тернів не пройду.
Іду крізь простір і крізь час іду,
Аби не дать людині знову стати звіром.
Стоптала п'яти босі я до крові,
Розбила серце об високу скелю.
Самотній мандрівник блука в пустелі,
То - моя тінь, позбавлена любові.
Якщо захочеш запитати, хто поет,
Чия душа такі картини творить,
Жива ще, мертва ачи просто хвора?..
Це не душа. Це тільки силует.
IX / 1999
ПОШУКИ ВЧИТЕЛЯ
Я так шукала вчителя життя,
У просторі і в часі заблукавши,
Я думала, що залишусь назавше
І не знайду додому вороття.
Та повернулася нарешті знову,
І знов пішла з порожніми руками
Я поетичними містечками й містами,
Шукаючи притулок свому слову.
Мене приймали різні добрі люди,
Але не спалося ночами в їхніх хатах,
І я тікала, щоб продовжувать шукати
Того, хто вчителем і братом мені буде.
Нарешті Бог мене почув, прийшов на поміч,
І я знайшла помешкання для серця.
Мені в нім тепло з вчителем живеться,
Його зовуть Богдан-Ігор Антонич.
11.11.1999
ДІАЛОГ З ВЧИТЕЛЕМ
- Чому в усіх поезіях твоїх
якісь постійні поривання вгору?
- О, вчителю, хіба ж це гріх -
літати подумки в незвідані простори?
- Та ні. Однак, ти дуже молода,
щоб думать про такі серйозні речі.
- Я - молода. Але хіба біда
у тім, що вранці я побачу вечір?
- Звичайно, ні. Але всьому свій час.
Тобі любити зараз ніжно треба…
- Мій вчителю, я розумію Вас.
Але моя любов живе у небі.
- Ти дивна дівчина. В очах твоїх
немов сіяють дві зорі казкові…
- О, вчителю, хіба ж це гріх -
шукати в небі справжньої любові?
21.01.2000
Душа людська - мов хамеллеон, що
змінює своє забарвлення кожноі
хвилини…
Учора вранці долю проклинала,
Удень - стискала жмені, повні сліз,
І вже під вечір трохи легше стало,
І скоро сум з очей зовсім ізліз.
Вночі у небі зорянім літала,
Збирала звуки, рими і слова,
Сьогодні вранці дивну пісню склала,
А зараз - день, вона її співа.
Співає так, неначе й не журилась,
Радіє сонцю, небу і весні,
Напевно, їй вночі любов наснилась,
А може, серце бачила вві сні…
Та що це капає на свіже листя?
То знову сльози із її очей…
Вона ховає в скриню дивну пісню,
Ждучи наступних чарівних ночей.
26.04.2000
Піднімаючи ночі завісу,
Я крокую в незнаний світ,
Поглядають на мене скіса
Дев'ятнадцять знайомих літ -
Дев'ятнадцять східців угору,
Ледь відірваних ще від землі,
"До вершини тобі не скоро" -
Кажуть духи обох століть.
Але я все-одно піднімаюсь,
Не спішу і не слави задля,
Просто іноді намагаюсь
Подивитись на себе здаля.
Упізнати маленький Всесвіт
Не зруйнованих ще надій,
І схвильований серця трепет
У мелодії чарівній.
11.04.2000
Заплутались в моїм волоссі зорі,
Як плутаються мрії в сновидіннях,
Я знаю, що життя мого коріння
Вросло давно в незвідані простори.
Я знаю, що моя домівка - небо,
І саме там колись я розчинюся.
Я, так як Леся, смерті не боюся, -
Не смерті, а життя боятись треба…
І я вдивляюся в небес блакить,
Відшукуючи чарівні перлини,
О, як я мрію про ту мить, хвилину,
Коли душа моя додому полетить.
Я зорі заплітатиму в волосся,
Купатимусь у чистій піні хмар.
І, може, добрий чарівник-казкар
У мене серце назавжди попросить.
15.01.2000
ДУША ГРУДНЯ
Кладе на груди грудень грудки болю,
У гурті з холодом танцює грубим серце,
Гуркоче в ньому туга і на волю,
Немов закутий в'язень марно рветься.
Дере на шмаття душу вражий вітер,
Заносить кригу в кожну клітку тіла,
І вправний майстер мерзлосніжних літер
Заклятий напис по душі - малюнком білим
Проводить так, що аж чорти сміються
Під товтим мороку тяжкого покривалом,
Гарячі сльози із очей небесних ллються,
Їх виціловує мороз, щоб снігом стали.
В риданні й реготі застигло небо грудня.
Ген, трохи далі, - метушня і гамір:
Серед брехні і бруду мерзлих буднів
Прикраси срібні продає за душі крамар.
11.11.1999
Не відпускайте пташку в небеса,
Хай на землі удоволь поспіває,
Бо й так лише на небі чудеса,
Лише на небі чудеса бувають.
Не рвіть конвалію - нехай собі росте,
Навіщо рушити природи цноту?
На землю грішну сонечко святе
З любов'ю шле свого проміння дотик.
Ви відчуваєте очищення душі,
Гармонію в собі й навколо себе?
Це злет увись, до певної межі,
А за межею - небо, дивне небо…
10.05.2000
Рано чи пізно
Бузковий колір замалює розум,
Залишивши тільки
Ледь помітний силует.
Радо чи слізно
Ти облишиш недочитану прозу
І, долетівши до вічності,
Відчуєш, що ти - поет.
4.12.1999
Я НЕ ТАКА
Я не така, як світ,
Я не така, як всі,
Я бути схожою на всіх не хочу.
Моя душа - із ліри,
А кров моя - з ефіру,
І зорями сіяють дивні очі.
У зорях тих магніт,
Що кличе в інший світ,-
У світ високих мрій казкові злети.
У чистий світ чуттів.
Звучить блаженний спів
З душі моєї власної планети.
III / 2000
САМОЗАГЛИБЛЕННЯ
Позасвідомого тонкі пласти -
Як важко їх збагнути, зрозуміти.
Розсудку черствого зламать мости
І стрімголов у воду полетіти.
Ні! Не втопитися, - нове життя
Почати там, в святих ріки глибинах,
Де течія очистить од сміття
І змиє думки лепкий бруд нестримна.
Де все є так, як є, як має буть,
Де ти оновлюєш свою первинну вроду.
Там, де побачити дано й відчуть
Всю справжню суть, усю твою природу.
21.01.2000
ЧУЄШ?..
Чуєш? - Високо в Піднебессі грає музика.
Народжуються дивні образи…
Прислухайся уважніше, і, може,
тобі теж вдасться почути оту божественну мелодію,
яка своїм звучанням здатна піднести людину до самих хмар.
А там, в хмарах чийсь таємничий голос
промовляє дивовижні сполуки-"суцвіття" слів.
Вони непомітно проходять крізь свідомість
і відшліфованим камінням падають на Землю.
Народжується лірика.
І вже потому помічаєш щось знайоме в кожному продиктованому небесним голосом слові.
Бо не закони Космосу, а найсокровенніші порухи ТВОЄЇ душі відбилися у словах,
і той таємничий голос - це голос ТВОГО Серця.
Скільки барв, скільки фарб, скільки звуків! -
Все не в силі чуттям осягнуть.
І схвильовано серденько стука, -
Іще б пак! Невідчутне відчуть.
Іще б пак! Зазирнути в незриме,
Сокровенне відкрити очам,
Стримать те, що по суті нестримне
І сказать непідвладне словам.
З кручі кинутись власної мислі,
І пірнути в глибини душі
Так, щоб сльози в повітрі повисли
І розтанули, мов міражі.
16.01.2000
АСТРАЛЬНА ПОДОРОЖ
Лети чимдуж, тебе чека
Астральна подорож по світу:
На нічку тіло залишити -
Нехай до холоду звика.
І линь угору наче птах,
Відчуєш, що таке свобода,
Тільки єдина перешкода -
Твого розсудку марний страх.
Відкинь його! Чого боятись,
Коли душа на висоті?
Час дивні образи оті
Усі докупи позбирати.
Лети, бо мить тобі дана,
Лети! Облиш усе, що тлінне.
Твоїх думок понурі тіні,-
Ось те, що голову трима.
Нанизуй зорі у намисто,
Збирай докупи звуки ночі,
Прислухайся до слів пророчих,
Коли летітимеш над містом.
Скинь пута часу непомітно,
Нехай ця музика незвична,
Господь тепла тобі позичить,
Щоб серце крижане зігріти.
Розтань у просторі безмежнім,
Відчуй блаженство максимальне,
І, залишивши світ астральний,
Спустись на землю обережно.
31.03. 2000
СУЦВІТТЯ СЛІВ
Я не люблю питання задавати,
Я не люблю висловлювать думки,
Волію мовчки з серцем розмовляти
І відчувати порухи руки.
Ці порухи породжують суцвіття
Або сузір'я-плетива зі слів,
І найсильніший чарівник на світі
Іще подібного вінка не сплів.
А я сміюся, бо прекрасно знаю,
Що то зовсім не чарам завдяки,
Я просто з вічністю в гармонію вступаю,
Я очищаю почуття й думки.
Я відкидаю від зерна полову
І з легкістю здіймаюся у вись,
А кожне вічності почуте мною слово
У віршах трансформується колись.
4.12.1999
Слова, слова… Летять, немов немає
І ні кінця ні краю тим словам,
Я щиро вдячністю тому воздам,
Хто їх докупи пильно позбирає.
А потім міцно зв'яже у снопи,
Складе з любов'ю на своєму полі,
Тому віддам значну частину долі,
Аби той Хтось цю долю не пропив…
8.04.2000
СЛОВО
Ти скажеш: слово від любові.
Не від любові - від печалі,
Бо просто так дощем не плаче
Хмаринка-янгол в небесах.
Відчутно сум у кожнім слові
Твоя рука зафіксувала,
Слід гірких призвуків неначе
Залишивши в німих рядках.
Тримай міцніше струни ліри,
Вони тонкі, мов павутиння,
І, може, скоро обірвуться,
Недобринівши до кінця.
Хоча б слова - гіркі та щирі
Упали чарівним насінням,
Може, колись і розростуться
У мертвих, крижаних серцях.
III / 2000
Я - молода! Мене життя вітає
Над швидким плином тлінного буття,
Душа бринить, душа летить, співає,
Душа не бачить бруду і сміття.
Чарують очі блиском таємничим,
Проймають вістрям сильнії серця,
Скидають маску з тіла і обличчя,
У хащі зваби манять без кінця.
Я - молода! Мій вік не знає шкоди,
Не знає вартості людським життям,
Я маю щирість - зверху і насподі,
Я не молюся грошам і речам.
8.04.2000
ГАРМОНІЯ КРАСИ
Дивись, все світиться довкола,
Душа співає молода,
Колоссям поле
Виграває поле,
А в джерелі дзюрчить вода.
Поглянь у дзеркало природи -
В краплину чистої роси:
На серці - врода,
На обличчі - врода,
В очах - гармонія краси.
Сміється хмара ген на небі,
І ти смієшся, мов дитя,
Тужить не треба,
Сумувать не треба,
Адже чудовим є життя!
Послухай музику любові,
Що здатна з розуму звести.
У кожнім слові,
В кожній краплі крові
Відчуй гармонію краси!
Танцює теплий, ніжний вітер,
Здіймає почуття у вись.
Лише радіти,
Без кінця радіти,
Душею вгору несучись!
Візьми у сонечка святого
Промінчик ніжний попроси,
І з ним - в дорогу,
До самого Бога,
Де все в гармонії краси.
X / 1999
Теплим променя дотиком,
Ніжним запахом трав
Потривожене серце
Прокинулося.
Вітер музику котикам
На цимбалах заграв
Серце сміється
Не спиниться.
І здіймається високо,
І звучить так зворушливо
Серця ліра
Освячена.
І на сонці виблискує,
І вкривається круживом
Світ допіру
Небаченим.
17.04.2000
НЕ СПИТЬСЯ
Мені вночі не спиться,
Бо думка в вічність лине,
Бо серце хоче в небо і плаче, мов дитя,
Я ладна утопитись
В нелічених хвилинах,
Втопивши разом відчай, печаль і сум'яття.
З'єднатися із Богом -
Хіба це не нірвана?
Адже саме блаженство - у просторі літать,
І бачити дорогу,
Що в піднебесся манить,
Світитися од святості і сяйво відчувать.
Мені вночі не спиться,
Бо розум лине вгору,
І хоче неодмінно збагнути справжню суть…
І я шукаю східці,
Якими б дуже скоро
Могла б дійти до вічності й гармонію відчуть.
XII / 1999
Тиша з'їла всю Музику,
яка колись блаженним струменем
лилась на землю.
Тиша підкорила Голос
і все навкруги застигло
у німім мовчанні.
Тиша скинула Кобзу
з високої гранітної скелі.
Тиша перемогла Серце,
тільки кобзар заплакав востаннє
і помер…
29.01.2000
МУЗИКА НЕБА
Ти залишив мені на пам'ять
Ту музику, що в небі грала,
Коли ми серед хмар літали,
Разом щасливі до безтями.
Вона звучить у моїм серці
Мінорним відгуком кохання,
І птахом зраненим бажання
Моє приречене несеться.
Небесна музика любові -
Вона луна в мені щоночі,
Коли до мене сон не хоче,
Приходить знову, грає знову.
І розриває сіру тишу,
І підійма чуття угору,
І розчиняє у просторах,
І ніжністю мене колише…
16.03.2000
Медитативних спогадів сюжети
В уяві хворій ніби кінострічка -
Тяжкі падіння і приємні злети,
Мов течією збудженої річки,
Швидкими темпами несуться миті -
Найдовші миті за своїм звучанням.
І не встигаєш добре розгледіти
І пережити вдруге поривання,
Всі підсвідомі поривання серця,
Такі тривожні і такі болючі,
Хіба що серце зовсім розірветься
І зірветься з самого краю кручі.
11.03.2000
Весняний день, а небо плаче,
Зітхає стомлена душа,
Валізи склавши, поспіша
Вона до самих хмар неначе.
Багаж важкий увись несе -
Болючі мрії, марні мрії…
Може, хоч сонечко зігріє
І душу змучену спасе.
Та не промінням, а сльозами
Кидає небо свій привіт,
Вмиваючи збруднілий світ
Благоуханними дощами.
Чого ж тоді душа шука
У хмар безмовних і холодних?
Чому летить вона сьогодні
Така спокійна і легка?
Бо вірить, що навколо неї
Усе в гармонії й любові,
Що дощ - не сльози. Це чудово.
Це небо сходиться з землею.
2.04.2000
ВЕСНЯНА ПІСЕНЬКА
Я сонцю вісточку пошлю,
Я до хмаринки завітаю,
І срібну пісеньку свою
З висот небесних заспіваю.
Я возвеличу цілий світ
І воскрешу Красу прадавню,
Нехай летять у безвість літ
Маленькі вогники забавні.
Хай, впавши, полум'ям вони
Палають, грають і тріпочуть.
Я - донька Неба і Весни!
Я змити бруд зі світу хочу!
13.04.2000
Посеред березня пухнастий сніг,
І ти, напевно, зараз тільки тужиш
За тим коханням, що, нажаль, не зміг
Утримать міцно. Прикро, прикро дуже…
І я тужу. Бо думаю весь час
Про сонце, що сховалося за хмари,
Я думаю про те, яка б із нас…
Та ні: із нас не може буде пари.
Ти прагнеш змін незмінних, і тому
Лише в уяві змінюєш всі яви.
Та я живу. І я себе саму
Не хочу бачити актрисою уяви.
Волію жити так, як маю жить.
Нехай любов моя мені суддею.
Я хочу справжнє щастя пережить,
Причому, в дійсності, а не в ідеях.
Хай вийде сонце у моїм житті,
Нехай весна нарешті переможе!
Я вдячна. Ти любив мене. Прости.
А втім, ми ще зустрінемося може…
19.03.2000
НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
На цей мій день народження, будь ласка,
Мені багряний подаруй світанок,
І запроси в цей березневий ранок
Мене з собою у чарівну казку.
Шматочок долі подаруй мені своєї,-
Маленьку краплю чистої роси,
У даль мене рожеву віднеси,
Туди, де мешкають чарівники і феї.
Маленьких вогників неповних два десятки -
Хай дев' ятнадцять запала свічок,
І мрій ліхтарик - добрий світлячок
Нехай залишить дивний блиск на згадку.
Вкажи найглибших таємниць мені дорогу,
Щоб я могла хмаринки викликати,
І чар закони невмирущі знати,
І здійснювать бажання мала змогу.
Давай разом заведемо меланхолійний танок,
Хай пролунає трепетний мотив.
Розтанем серед фейєричних див,
В цей березневий і чарівний ранок.
Вы здесь » Ліберальний націоналізм за Цезарем » Мистецтво » Анна Багряна "СУЦВІТТЯ СЛІВ"
